Чи зможе Італія врятувати франко-німецьку програму танків нового покоління MGCS? 2/2

Як обговорювалося в перша частина цієї статті, майбутнє програми MGCS, незважаючи на міцність і збалансованість на момент її запуску, значно погіршилося в останні роки під дією спільної дії дестабілізуючого приходу Rheinmetall, нав’язаного Бундестагом у 2019 році, та оновлення світового попиту з точки зору важких танків у зв'язку з війною в Україні.

Після невдалої спроби в липні міністра збройних сил Себастьєна Лекорню відтворити разом зі своїм німецьким колегою Борисом Пісторіусом підхід, який дозволив розблокувати ситуацію навколо програми FCAS, тепер, здається, Париж змінив тон.

Справді, за матеріалами сайту latribune.frФранція тепер хотіла б нав’язати Італії прихильність до програми MGCS, з метою, принаймні на словах, її балансування, а отже, зрештою, її консолідації та збереження.

Як і чому прихід Італії до програми MGCS буде таким ефективним, коли Париж і Берлін і так не можуть домовитися з цього приводу? Як ми побачимо, стратегія, розкрита Tribune, базується на кількох важелях і на кількох більш-менш переплетених рівнях.

Як Італія може врятувати програму MGCS?

Прихід Італії в рамках франко-німецької програми нагадує нещодавню таку ж динаміку, коли Франції вдалося переконати Лондонвідкрити двері в Римі щодо програми FMAN/FMC Франко-британська крилата ракета і протикорабельна ракета майбутнього.

Насправді між цими двома ситуаціями є багато спільного. Як і у випадку з MGCS, програма FMAN/FMC була частиною великої двосторонньої оборонної ініціативи, в даному випадку угоди Ланкастерського дому, підписаної Францією та Великою Британією у 2010 році.

Як і зараз у випадку з франко-німецькою ініціативою 2017 року, кілька програм, охоплених цими угодами, поступово були скасовані. Особливо це стосувалося програми FCAS, яка мала дозволити Франції та Великобританії спільно розробити бойовий дрон типу Loyal Wingman до 2030 року.

Нарешті, як і у випадку з програмою MGCS, програма FMAN/FMC була в глухому куті протягом кількох місяців і навіть кількох років через розбіжності між двома країнами щодо використовуваних технологій, бажаної продуктивності та її графіку.

Прибуття Італії, яка вже є партнером Франції в програмі Eurosam, яка дала початок сімейству ракет Aster, було оголошено в червні минулого року, знову після запрошення Франції. Її мета полягала в тому, щоб консолідувати програму, а також збалансувати її, щоб таким чином зробити можливим отримання арбітражів, необхідних для її продовження.

Очевидно, Париж був надихнутий цією динамікою, як і тією, яка була виявлена ​​в останні місяці з Римом у плані оборонної співпраці, щоб спробувати вивести програму MGCS з колії, в якій вона опинилася надто довго, що означає загрозу майбутньому важких танків в армії в найближчі роки.

Франко-італійська коаліція у зворотному напрямку від недавньої історії програми

Однак це означало б глибоку зміну позиції з боку Франції. Дійсно, досі Франція була основною перешкодою щодо відкриття програми MGCS для інших європейських партнерів.

Вже у 2021 р. Лондон заявив про свою зацікавленість цією програмою, і Берліну свою добру волю щодо його відкриття для інших учасників у найближчому майбутньому. Через кілька місяців, у квітні 2022 року, Німеччина навіть взяла на себе лідерство в цій сфері, оголосивши, що хоче швидко відкрити програму MGCS для деяких європейських партнерів, таких як Польща, Норвегія, Велика Британія та Італія !

У той час, не так давно, саме Франція виступала проти такого розвитку подій. За словами Парижа, відкриття програми MGCS можна розглядати лише після завершення етапу дослідження, прийняття технологічних рішень і чіткого визначення промислової траєкторії.

У цьому контексті донедавна можна було вважати, що придбання 125 танків Leopard 2A8 у Римі, можливо можливість для Берліна спробувати переконати Париж змінити свою позицію на цю тему. Зворотне тоді навіть не розглядалося.

Фактично, оголошення, передане Tribune, про бажання Франції «нав’язати» Берліну приєднання Риму, виглядає, щонайменше, парадоксальним, навіть провокаційним з певної точки зору для Німеччини, і показує, щонайменше, глибока зміна парадигми з боку Парижа щодо цього питання.

Відстежуйте співвідношення влади в програмі

Основна мета Парижа або, принаймні, та, яку висвітлює як така стаття в Tribune, полягає в тому, щоб переглянути баланс сил у програмі MGCS. Як ми бачили в першій частині статті, прихід Rheinmetall, якого вимагав Берлін у 2019 році, глибоко дестабілізував промисловий і технологічний баланс програми.

Таким чином, прихід Італії та Леонардо до програми стане можливістю переоцінити промислові розбіжності між трьома націями та чотирма великими промисловцями, і таким чином, можна сподіватися, покласти край безплідному протистоянню між Nexter і Rheinmetall.

Залишилося прочитати 75% цієї статті,
Підпишіться, щоб мати доступ до нього!

Les Класичні підписки надати доступ до
статті в повній версіїі без реклами,
від 6,90 євро.

Підписка на розсилку