На прохання прем'єр-міністра Бельгії Шарля Мішеля французька делегація на чолі з міністерством збройних сил вирушила до Брюсселя, щоб деталізуйте свою пропозиціющодо заміни бельгійських F-16.
Після того, як спочатку наголошували на економічному вимірі, обіцяючи бельгійській стороні «5000 робочих місць», Франція тепер формулює свою пропозицію навколо стратегічного виміру. Таким чином, Париж пропонує Брюсселю стати повноправним гравцем у франко-німецькій програмі FCAS, хоча заклики з Лондона приєднатися до цієї програми були ввічливо «відкладені». Звичайно, це дуже рішучий політичний жест, який, мабуть, попередньо обговорювався з Берліном, демонструючи бажання двох столиць по обидві сторони Рейну сприяти оборонній Європі.
Окрім цього довгострокового стратегічного аспекту, Франція пропонує органічне партнерство між військово-повітряними силами двох країн, об’єднуючи навчання, технічне обслуговування та зусилля протиповітряної оборони. Більш анекдотичний, але символічно важливий, Париж пропонує Бельгії придбати частину його Rafale до стандарту М, який можна поставити на французький атомний авіаносець «Шарль де Голль». Кілька місяців тому цю гіпотезу вже висловлював Крістіан Камбон, президент Комітету із закордонних справ і оборони Сенату.
Як і назва «La Tribune», це цілком могло бути Бельгія має ключі до європейської оборонної ініціативи. Запрошуючи її приєднатися до програми FCAS разом із Францією та Німеччиною, французька влада демонструє, що готова поступитися частиною власного суверенітету на користь Defense Europe. Даючи свою згоду, Берлін, хоча він і є членом консорціуму Eurofighter, показує, що він підтримує пропозицію Франції, і що Німеччина також інвестуватиме значні кошти в реалізацію будівництва Defense Europe.
Однак у Бельгії існує багато протистоянь пропозиції Франції. З одного боку, є безумовні шанувальники F-35, як-от міністр оборони Стівен Вандепут, який політично оплачує цю дещо надто беззастережну підтримку, або як-от генеральний штаб бельгійських ВПС. Як і багато інших військово-повітряних сил НАТО, бельгійські офіцери протягом 15 років проходили реальну перевірку щодо передбачуваних характеристик F-35 і його старшого F-22.
З іншого боку, бельгійська фламандська громада прагне сприяти зближенню з Нідерландами, які вирішили оснастити себе F-35, навіть якщо це означає скорочення своїх військово-повітряних сил вдвічі.
Нарешті, значна частина населення сприйняла французьку пропозицію поза рамками тендеру як неповагу до бельгійських інститутів і суверенітету. Тому цікаво відзначити, що питання вартості, хоча й експлуатується бельгійською опозицією, рідко викликає занепокоєння громадської думки.
Таким чином, перемістивши суть пропозиції з економічної рамки в політичну, французька влада вміло відреагувала на занепокоєння частини громадської думки. Але факт залишається фактом: для багатьох французький літак є технологічно застарілим, і це упереджена ідея, яку охоче поширюють прихильники пропозиції Lockheed.
Знову національна оборонна промисловість і Міністерство збройних сил нехтують комунікацією громадської думки щодо своїх перспектив, зосереджуючись на ключових особах, які приймають рішення. Проте ці самі ключові особи, які приймають рішення, реагують на громадську думку, а отже, чутливі до неї.
Одного разу Франції доведеться розвиватися в цій сфері...