Незважаючи на дуже важке становище Терези Мей та її уряду, новий міністр оборони Пенні Мордонт, схоже, хоче глибоко змінити напрямки, з точки зору бюджету, виділеного на оборону Королівства, якому у цьому допоміг Джеремі Хант, міністр закордонних справ.
Обидва оголосили про свої амбіції збільшити бюджет армій «до необхідного рівня», тобто до рівня, необхідного для того, щоб мати змогу впоратися з поточними геополітичними потрясіннями, які, на їхню думку (і на мою думку), , значно змінивши глобальну геополітичну карту, а також баланс сил. У виді міністра оборони військове посилення Росії вважається дуже тривожним, а також посилення Китаю, а також Ірану, якщо назвати лише найбільш очевидні сили. Крім того, динамічний дует атакував знамените «правило 2%» НАТО, яке протягом багатьох років діяло як політична димова завіса, змушуючи лідерів втрачати з поля зору справжні проблеми.
Sans fixer ouvertement d’objectifs chiffrés vis-à-vis du PIB, bien que les deux ministres plébiscitent ouvertement le seuil de 4% visé par les États-Unis, Penny Mordaunt a d’ores-et-déjà prévenu, lors de son discours d’investiture, qu’elle mènerait la vie dire au Département du Trésor, pour obtenir les crédits nécessaires afin de recapitaliser les forces armées, et leurs donner les moyens d’effectuer leurs missions, elles-mêmes définies selon le rôle que veut jouer le Royaume-Uni dans le futur.
Le discourt des deux politiciens britanniques, par ailleurs largement repris par la presse outre-manche, montre qu’il y a non seulement un espace politique pour les partisans d’un renforcement de la défense, mais qu’il est possible de faire exister cette volonté, même dans un parti traditionnellement très libéral et attaché aux équilibres budgétaires. Il montre également les effets pervers de la fameuse règle des 2%, qui fut, rappelons-nous, largement utilisée lors de la campagne présidentielle française de 2017, et qui servit même de cadre à la Revue Stratégique 2017, altérant de facto la conception des menaces dans un cadre extrêmement contraint.
Espérons que le dynamisme et la volonté affichés par Me Penny Mordaunt et Jeremy Hunt, puissent faire tache d’huile en Europe, notamment en France, et inspirer l’émergence d’une réflexion politique objective et ambitieuse sur les besoins et les moyens nécessaires à la Défense Nationale et Européenne.
Faute de quoi, nous risquons bien de revivre, à plus ou moins long terme, un scénario comparable à celui des années 30…