Далекобійна артилерія: французи думають про це, німецькі промисловці її передчувають

Далекобійна артилерія стала критичною оперативною проблемою для сучасних армій, її ефективність у конфліктах високої інтенсивності була широко продемонстрована в Україні. І в цій сфері сучасні системи, такі як HIMARS американської Lockheed-Martin або російські Tornado S і G, забезпечують значну додаткову цінність порівняно зі старішими системами, зокрема завдяки своїй точності таасортимент, який не має собі рівних у системах попереднього покоління.

На Заході тільки Сполучені Штати мали перевірене ноу-хау в цій галузі, останні розробили РСЗВ М270, які надійшли на озброєння в 1980 році як відповідь на радянські «Град» і «Смерч». І справді, кілька армій НАТО, включаючи Федеративну Німеччину, Францію, Сполучене Королівство, а також Італію, Нідерланди, Грецію, Туреччину та Норвегію, у 80-х роках оснастили себе цим пристроєм, що дозволяє досягати цілей на відстані до 45 км. ймовірна кругова відстань близько десяти метрів і значні руйнівні можливості.

Проте деякі європейські країни, зокрема Франція, мали ноу-хау для розробки подібних систем. Однак розпад радянського блоку та різке скорочення чисельності та бюджету європейських армій не дозволили французьким інженерам піти цим шляхом. Однак по той бік Атлантики наприкінці 90-х армія США почала розробку заміни M270.

Будучи більш мобільним і більш легким для проектування, ніж важкий M270 з його 25-тонною бойовою вагою, новий пристрій також мав бути озброєний новими ракетами зі збільшеною дальністю та точністю. Ось як компанія Lockheed-Martin розробила M142 HIMARS, який був встановлений на вантажівці 6×6, а не на гусеничній платформі, і який важив лише 16 тонн, що дозволяло транспортувати його повітрям, якщо це необхідно.

Однак до 2010 року M142 надійде на озброєння армії США, потім Корпусу морської піхоти та Національної гвардії. Незважаючи на ефективність системи, продемонстровану в Афганістані, а потім і в Сирії, лише у 2018 році перша європейська країна замовить HIMARS, у цьому випадку Румунія на 54 одиниці.

У той же час багато європейських армій, наприклад Норвегія, Данія та Нідерланди, відкладали свої M270, а інші відкладали свою модернізацію, наприклад Велика Британія. Усі європейські армії, які мали на озброєнні M270, значно скоротили своє обладнання, як, наприклад, Франція, яка скоротила свій флот лише до 13 екземплярів у 1-му артилерійському полку, з яких, тим не менш, 7 або 8 фактично були готові.

Більше того, навіть якщо Франція модернізувала свої системи до стандарту LRU, а Бундесвер – до Mittleres Artillerieraketensystem (ІІ БЕРЕЗНЯ), вони вважалися застарілими протягом кількох років, особливо з огляду на нові російські реактивні системи залпового вогню, такі як «Торнадо». Війна в Україні мала ефект електричного удару в цій сфері в Європі та за її межами, оскільки про себе заявили не менше чотирьох нових замовників M142 Himars, три країни Балтії та Польща, а інші армійські європейські організації проводять консультації щодо цій території, включаючи британську армію, норвезьку армію та фінську армію.

У Франції в рамках наступного Закону про військове програмування на 2024-2030 рр. заміна M270 LRU є серйозною проблемою. Проте на сьогоднішній день Міністерство ВС ще не оголосило про свої арбітражі на користь LRM, купленого з полиці, ймовірно, американського M142 HIMARS, або якщо система буде розроблена французькою оборонною промисловістю. З іншого боку, по той бік Рейну виробники значною мірою взяли на себе ініціативу в передбаченні майбутніх потреб Бундесверу.

Залишилося прочитати 75% цієї статті,
Підпишіться, щоб мати доступ до нього!

Les Класичні підписки надати доступ до
статті в повній версіїі без реклами,
від 6,90 євро.

Підписка на розсилку